Рецепти плідної взаємодії учитель - батьки

Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей

Правило 1. Стимулюйте інтелект дитини.

Створивши сприятливі умови, можна підвищити розумовий розвиток дитини.

Правило 2. Формуйте самоповагу.

Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є 6 умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків (дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх (не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість (одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування (поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній (як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.

Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала “залежною” від комп’ютера чи телевізора.

Телевізор, комп’ютер, як злі чаклуни, здатні красти в дитини години, дні й роки. Надмірне сидіння перед телевізором чи комп’ютером гальмує в дітей розвиток мовлення. Діти стають нервовими, миттєво реагують дією, не намагаючись осмислити та обговорити події. Потрібно залучити дітей до занять спортом, музикою, читанням, корисною роботою, тощо.

Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність.

Не тільки пояснюйте, що таке добре, а що – погано, а й закріплюйте гарні звички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а пізніше ровесників.

Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю.

Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити все тільки добре та розуміти “хочу” і “треба”.

Любов і повага між членами родини краще за будь-яку лекцію дадуть зрозуміти дитині, що сімейне життя – це, насамперед, рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу.

Правило 7. Живіть у хорошому оточенні.

Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку.

Правило 8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги: дотримуватися порядку у домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися. Не будьте тиранами. Запам’ятайте, що відповідальними, розумними й слухняними діти стають не одразу. На це треба витратити роки.

Правило 9. Привчайте дитину до праці.

Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.

Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Беруть участь у сімейних нарадах . Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо, те, що в них добре виходить.

 

3 РЕЦЕПТИ ПЛІДНОЇ ВЗАЄМОДІЇ УЧИТЕЛЬ – БАТЬКИ

Батьки учнів – важливі помічники в нашій з вами справі, треба лише розумно і грамотно побудувати роботу з ними. Виховуйте, інформуйте, вчіть батьків своїх учнів. Як зробити батьків учнів своїми помічниками?

Рецепт перший:

Зробіть батьків учнів своїми соратниками, союзниками, помічниками.

Батьки учнів мають бути найпотужнішою групою підтримки вчителя. Вони – дуже потрібні і важливі помічники, нам треба лише розумно і грамотно побудувати роботу з ними. Спробуйте організувати їх допомогу нам в якихось конкретних шкільних і позакласних справах. Організовуєте захід, вечір, олімпіаду – звертайтеся за допомогою до батьків учнів. Розпишіть максимально докладно, хто за що відповідає. Напевно, серед батьків ваших учнів знайдеться ініціативна група, яка не відмовить вам у допомозі, і стане вашою групою підтримки.

Дуже допоможе у вашій вчительській роботі постійний телефонний зв’язок з батьками ваших учнів. Заведіть звичку в екстрених або якихось важливих ситуаціях, у важких випадках обдзвонювати батьків учнів вечорами. Погані результати важливого тесту, слабка успішність – телефонуйте батькам. Не залишайтеся з проблемами один на один, тим більше це – не зовсім ваші проблеми, а вірніше сказати, зовсім не ваші проблеми.

По-перше, батьки іноді просто не в курсі всіх навчальних справ своїх дітей. Діти багато від них приховують, а ходити постійно в школу більшості батьків ніколи.

По-друге, в кінці кінців, це – не ваші рідні діти. Чому ж ви всі тяготи навчання і виховання повинні брати на себе?! Так що максимально залучаємо батьків до справи виховання підростаючого покоління. І зрозумійте, це – не телефонні вечірні скарги, а пошук помічників і соратників. Та й потім, кому як не батькам варто було б займатися своїми дітьми і бути в курсі всіх їх справ?

Ви повинні хоча б спробувати розділити відповідальність за учнів, повішену на вас суспільством і системою освіти, з їх батьками. Вони відповідальні за своїх дітей в більшій мірі, ніж ви, педагоги. Пам’ятайте, шановні колеги, що з батьками учнів треба плисти на одному човні.

Рецепт другий:

Використовуйте батьківські збори й індивідуальні зустрічі з батьками для їх інформування не лише про навчальний процес і поточну успішність їхніх дітей, а й про вікову психологію, а також про проблеми виховання підростаючого покоління. Роздруковуйте деякі матеріали з педагогіки, вікової психології та вихованню дітей і роздавайте їх батькам учнів на зборах.

Іншими словами, не втрачайте жодного шансу провести розумну, змістовну бесіду з батьками своїх учнів. Виховуйте, інформуйте, вчіть батьків своїх учнів.

Ми ж, як правило, на батьківських зборах обмежуємося простим перерахуванням прізвищ учнів з оголошенням їх поточних оцінок. При цьому ми супроводжуємо все це своїми коментарями, різкими зауваженнями і вказівками.

З роздрукуванням і копіюванням матеріалів зараз проблем немає і тому спробуйте використовувати цей ресурс в належній мірі для роботи з батьками. Ну, уявіть собі хто з батьків ваших учнів, прийшовши з роботи додому, візьметься читати книги з педагогіки і виховання дітей? А ви, вчителі, можете роздати їм найцікавіші матеріали з цієї тематики прямо на батьківських зборах. При чому, не варто копіювати і роздавати батькам нудні і дуже наукові статті про те, як правильно виховувати дітей. Треба роздавати яскраві матеріали, з образними порівняннями і численними питаннями до читачів. Такі матеріали, які написані живою яскравою мовою і змушують багато про що задуматися.

Рецепт третій:

Час від часу влаштовуйте для батьків учнів відкриті уроки зі свого предмета.

Коли батьки відчують всю складність навчального процесу, відносини з ними покращаться й потеплішають. Адже, погодьтеся, мало хто з батьків бачить титанічні зусилля вчителя по вкладанню знань в голови учнів. Мало хто з них уявляє собі, що значить на одному уроці запам’ятати 5-7 нових слів, прочитати іноземний текст і відповісти на питання, написати короткий диктант і вивчити нову граматичну структуру. Не треба вам, вчителям, боятися все це батькам учнів наочно продемонструвати. Коли вони підуть з вашого відкритого уроку, майже нічого там не зрозумівши і нічого з цього уроку не запам’ятавши, то, повірте, їх ставлення зміниться.

Зробіть традицією, запрошувати батьків на свій урок. Тільки не на будь-який, а той, який вважаєте за потрібне і готуєте особливо. Для відчайдушно сміливих педагогів пропоную провести урок разом З БАТЬКАМИ УЧНІВ. Їхні діти нехай же при цьому сидять гостями на такому незвичайному уроці десь в кінці класу.

Джерело: Абаткаленд

КОЛО КОНТРОЛЮ

ПОКАЖІТЬ СВОЇМ ДІТЯМ, ЩО ВОНИ МОЖУТЬ КОНТРОЛЮВАТИ У СВОЄМУ ЖИТТІ, А ЩО НІ...

ЧОМУ ДИТИНА НЕ ХОЧЕ ВЧИТИСЯ?

«Навіщо ходити до школи?», «Не хочу я вчитися!», «І хто вигадав цю школу?»... Як часто вам доводиться чути подібні фрази від своєї дитини? З початком нової навчальної чверті знову стала актуальною проблема відсутності в дитини мотивації до навчання.

І, якщо раніше це стосувалося здебільшого підлітків (у зв’язку з перехідним періодом), то зараз навіть малюки в початковій школі не мають бажання ходити до школи.

Тому ми вирішили з’ясувати, що може стати причиною втрати інтересу школяра до отримання знань і як батьки можуть допомогти дитині сформувати навчальну мотивацію.

• У сьогоднішній статті — разом з психологами розбираємося в причинах, а вже в наступній — будемо шукати шляхи вирішення проблеми.

Які ж причини відсутності бажання вчитися у дітей?

Вирішення проблеми починається зі з’ясування причин, адже поведінка дитини завжди має під собою якісь підстави.

Дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз в інтерв’ю каналу «1+1» пояснює: «Вчитися і пізнавати нове — це природна потреба дитини. І вона втрачає доступ до неї, коли щось в її житті відбувається не так». Тож у випадку небажання дитини ходити до школи, психолог рекомендує батькам насамперед виключити такі дві причини:

1. ПЕРЕВТОМА

Дитячий організм ще не може витримувати великі навантаження. А батьки, в гонитві за навчальним результатом, часто забувають про це, і поспішають записати дитину зразу на кілька секцій і додаткових курсів.

Тому, якщо в дитини погіршилася успішність і вона відмовляється вчитися, насамперед з’ясуйте, чи не є навантаження в школі і поза нею надмірним для вашої дитини, чи немає в неї ознак перевтоми (млявість, дратівливість, погіршення апетиту, порушення сну, часті хвороби).

2. СТРАХИ

Коли дитині страшно, вона перестає сприймати нову інформацію.

• За словами Світлани Ройз, страх блокує неокортекс — нові області кори головного мозку, які відіграють важливу роль у навчанні і запам’ятовуванні інформації.

Які в дитини виникають страхи, пов’язані з школою? Психолог відзначає, що найчастіше школярі бояться:

• конкретного вчителя;
• авторитарних батьків;
• конкретних однокласників, які дражнять дитину;
• проявити неуспішність (якщо дитина пропустила попередній матеріал чи не має базових знань);
• зробити помилку;
• йти в туалет у школі (дітям легше саботувати школу, ніж зізнатися в цьому).

3. Крім того, Світлана Ройз виділяє декілька ВНУТРІШНІХ ПРИЧИН втрати в дитини навчальної мотивації. Вона може:

• розчаруватися в тому, що може бути «успішною»;
• не вірити в себе;
• привертати увагу неуспішністю;
• не бачити сенсу в тому, що робить;
• важко адаптуватися до групи (якщо дитина інтровертного типу);
• ревнувати до старшого-молодшого брата-сестри.

Серед інших важливих причин відсутності бажання дитини вчитися виділяємо:

4. НЕГОТОВНІСТЬ ДО НАВЧАННЯ

Дуже часто дитина втрачає інтерес до навчання, коли її рано віддають до школи, не враховуючи її потреби, можливості сприймати і засвоювати інформацію, фізичний розвиток і ту ж таки здорову мотивацію.

• Катерина Гольцберг, дитячий і сімейний психолог, член Професійної Асоціації дитячих аналітичних психологів, пояснює: «Коли діти йдуть до школи зарано, це дає негативні результати практично відразу. Біологічна неготовність дитини до школи призводить до втоми, нездатності зосередитися на завданнях, розчарувань і в результаті — до шкільної дезадаптації. І це аж ніяк не сприяє бажанню вчитися й мати від цього задоволення.»

Якщо дитина ще й не відвідувала дитячого садка, то в неї може бути несформована довільна поведінка, яка дає можливість враховувати думку іншого, дотримуватися правил, жити в колективі.

• «Такий школяр часто діє на свій розсуд, не враховуючи необхідності зважати на думку інших людей. У результаті він отримує реакцію на свої дії, до якої не звик. І надалі це може розвинутися в стійке небажання ходити до школи, яка живе за недоступними і незрозумілими йому законами.»

Катерина Гольцберг додає ще п’ять важливих причин падіння інтересу дитини до школи:

5. НЕВІДПОВІДНІСТЬ НАВЧАЛЬНИХ МЕТОДІВ ПОТРЕБАМ СУЧАСНОЇ ДИТИНИ

У світі сучасних технологій вчителю дуже важко залишатися цікавим для дитини. Адже вона має реальну можливість вибрати, звідки черпати знання (переглянути навчальний відеоролик, завантажити енциклопедію на смартфон чи відвідати Експериментаніум). Тому

• «У складному інформаційно насиченому світі завдання вчителя — навчити дитину відсівати, фільтрувати інформацію, відрізняти брехню від істини, аналізувати, систематизувати, шукати, націлювати увагу в потрібному напрямку. Інакше пересичена інформаційним потоком дитина пізнавати нове не захоче, так само, як дитина, наївшись цукерок, не їстиме супу,» — відзначає психолог.

6. КРИТИКА ДІЙ ДИТИНИ

Якщо батьки або вчитель (через некомпетентність, безтактність, упередження) негативно оцінюють діяльність школяра, інтерес до цього заняття в дитини пропадає. Це можуть бути фрази на кшталт:

• «Ой, що це ти тут „накарлякав“?»;
• «Не роби цього, однаково в тебе не вийде»,
• «Он дивися, як у Каті гарно, а в тебе як завжди...»;
• «Краще це зроблю я».

До слова, часто критика супроводжується ще й бажанням дорослих зробити все не разом із дитиною, а замість неї. Відповідно, дитина сприймає таку поведінку, як сигнал — «Ти сам не впораєшся, ти не здатен, покинь це!». Хіба в таких умовах може сформуватися здорова мотивація?

7. КОНФЛІКТИ В РОДИНІ

Діти, в чиїх сім’ях бувають часті конфлікти й скандали між батьками, також не дуже хочуть вчитися. За твердженням Катерини Гольцберг, дитина в такій родині витрачає багато енергії на переживання або залагодження конфліктів, і їй може просто бракувати сил на навчання.

• Оскільки абстрагуватися від такої ситуації дитині дуже складно, вона реагує на стрес зниженням усіх форм активності, в тому числі й навчальної.

8. ВІДСУТНІСТЬ ЧІТКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ДИТИНИ

Діти з низькою навчальною мотивацією часто живуть у родинах, де немає єдиних правил і вимог до дитини з боку батьків, де мама і тато дають суперечливі інструкції з виконання, наприклад, домашніх завдань.

У таких сім’ях в дитини відсутній режим дня, немає чіткої організації побуту, виконання домашніх завдань контролюється випадково й безсистемно, а критерії успішності змінюються залежно від настрою батьків чи інших членів родини.

9. НЕГАТИВНЕ СТАВЛЕННЯ БАТЬКІВ ДО ШКОЛИ

Критичні фрази про школу, негативна оцінка батьками вчителя, навчальних предметів і шкільних подій зовсім не сприяють формуванню шанобливого ставлення до школи.

• «Фрази, що знецінюють шкільні предмети, про те, що навчання — це втрата часу, не приведуть до того, що дитина на цьому тлі раптом почне вчитися й усім серцем полюбить школу», — зазначає Катерина Гольцберг.

Важливою причиною відсутності навчальної мотивації в дитини є також:

10. НАДМІРНА ОПІКА

Знецінюючи вольові прагнення дитини, не даючи їй можливості проявляти самостійність, батьки можуть викликати апатію дитини й повне небажання вчитися. Школяр взагалі може відмовитися робити щось самостійно, без постійних підказок мами та сидіння поряд, поки всі уроки не будуть зроблені.

Як ми бачимо, причини відсутності у дітей навчального інтересу — дуже різні. У деяких школярів вони пов’язані з фізичною та психологічною неготовністю до навчання, в інших — з особливостями сімейної ситуації чи виховними промахами дорослих.

Але, якщо ми з’ясуємо справжню причину, то зможемо змінити і ситуацію. Детально про способи підвищення навчальної мотивації дитини поговоримо вже в наступній статті.

https://learning.ua/.../chomu-dytyna-ne-khoche-vchytysia/